Навіть поразка тут — теж кайф, бо потім можна виграти: баскетбол на кріслах колісних для ветеранів і ветеранок

На ці тренування приходять різні ветерани й ветеранки. Хтось із них ніколи не грав у баскетбол, а хтось уперше опановує спортивне крісло колісне.

Збоку здається, що це щось надскладне: керувати кріслом, одночасно контролювати м’яч і виконувати кидки. Насправді більшість рухів освоюються швидше, ніж здається. А відчуття першого влучного кидка — надихає та дає справжні позитивні емоції.

Тренер Дмитро Базелевський, який працює у цьому напрямі ще з 2016 року, каже, що на тренуваннях завжди багато сміху. Не тому, що хтось когось розважає, а тому що з’являється відчуття легкості.

“Ми просто намагаємося отримувати задоволення від гри. Посміялися, пожартували — і я вважаю, що це теж реабілітація. Без тиску”.

Баскетбол на кріслах колісних вимагає концентрації. М’яч, майданчик, швидкі рішення тут і зараз, а також партнери.

І саме люди поруч — це одна з головних цінностей баскетболу на кріслах колісних. Підтримка тут не у словах, а в діях, у кожній передачі, підказці та спільній грі.

“Часто люди “витягують” один одного просто допомагаючи. І саме це в баскетболі відбувається завжди”.

З часом з’являється більше, ніж тренування: поїздки, турніри, зміна обстановки, нові міста й країни.

“Віддав передачу — кайф. Забив — повний кайф. Навіть поразка — теж кайф, бо потім можна виграти”.

Що дає баскетбол, окрім руху: