"Довіра — ключ у моїй роботі": історія Надії Брицької, фахівчині із супроводу Савранської ТГ Одеської області

Війна змінила життя мільйонів українців, а найбільше — тих, хто повертається з фронту. Поряд із державою дедалі більшу роль у підтримці ветеранів та їхніх родин беруть на себе громади. Але щоб допомога була не епізодичною, а системною, з’явилася нова професія — фахівець із супроводу ветеранів. Саме ці люди стають містком між військовим досвідом і мирним життям.

У Савранській громаді такою людиною стала Надія Брицька. Її історія — про великий досвід у соціальній сфері та щоденну роботу, яка часто виходить за межі посадових інструкцій.

Шлях у професію

Маючи за плечима більше тридцяти років у соціальній сфері, пані Надія зізнається: саме ця робота сформувала в ній відчуття відповідальності за людей і здатність співпереживати їхнім труднощам. “Працювати починала як соціальний робітник у сфері надання соціальних послуг. Потім дійшла до посади керівника установи — директора Центру надання соціальних послуг Савранської селищної ради. На цій посаді я пропрацювала понад 19 років. І вже тоді, після повномасштабного вторгнення, думала: треба буде допомагати хлопцям, які повертаються. Коли дізналася про впровадження посади фахівця із супроводу ветеранів, вирішила спробувати”,  — згадує Надія Олександрівна. 

У жовтні 2024 року вона пройшла відбір і розпочала роботу фахівчині із супроводу ветеранів та ветеранок Савранської ТГ Одеської області, що об'єднує 21 населений пункт. Перед стартом — навчання в “Бородянка Центрі”, яке, за словами пані Надії, стало важливим етапом становлення.

“Ми дуже чекали на навчання, бо професія була нова, без готових алгоритмів. У Бородянці ми тиждень працювали з чудовими викладачами й отримали не лише знання, а й відчуття спільноти. Там я зрозуміла, що є команда людей по всій країні, які разом шукають рішення”, — розповідає фахівчиня.

Спершу, зізнається Надія, мешканцям громади було складно зрозуміти, хто такий фахівець із супроводу і чим він може бути корисним. На виїзних зустрічах доводилося чути скепсис: "А що ви можете зробити? Ви ж не підете на передову його шукати".

Новостворена посада фахівця із супроводу вимагала швидко опановувати нову реальність. Не було напрацьованих схем, тому кожен крок доводилося робити майже інтуїтивно. Завдяки співпраці з ТЦК, соціальними службами, пенсійним фондом, а також відкритій комунікації у соцмережах і на зустрічах із жителями громади довіра зросла. Тепер, коли виникає проблема, люди не залишаються сам на сам, вони знають, що є фахівець, готовий допомогти розібратися й довести справу до рішення проблеми. “Сьогодні вже ніхто не сумнівається. Коли у громади виникає питання, кажуть: “Треба йти до Надії Олександрівни, вона допоможе”. Це найбільше свідчення того, що моя робота потрібна”, — ділиться фахівчиня.

"Мене сприймають як сімейного лікаря"

Сьогодні під її супроводом — близько 70 осіб: ветерани, члени родин оборонців, найбільше звернень — від сімей зниклих безвісти. Основна робота  — це і оформлення документів, і пошук потрібних контактів, і допомога з матеріальною підтримкою, і часто просто вміння вислухати.  “Найчастіше ветерани звертаються щодо матеріальної підтримки: виплат, статусів, довідок. Дуже багато працюю з родинами зниклих безвісти. Вони сприймають мене вже як сімейного лікаря: телефонують, радяться, діляться новинами. І я відчуваю, наскільки для них це важливо”, — каже Надія Олександрівна.

Жінка наголошує, що бути фахівцем із супроводу означає бути поруч із людиною у будь-якій ситуації — навіть тоді, коли питання виходять далеко за межі посадових інструкцій. Її досвід доводить: справжня довіра народжується не відразу, а крок за кроком, у конкретних життєвих історіях. “Я намагаюся знайти підхід до кожного. Інколи для цього необхідно дати людині час, щоби вона переконалася: мені можна довіряти”, — пояснює фахівчиня.

Так було й із ветераном, який під час реабілітації потребував матеріальної допомоги. Коли йому вдалося її отримати, він щиро зізнався: “Я не знав, що про мене може подбати хтось, окрім батьків. Для мене це було несподіванкою”.

Подібна історія трапилася й з жінкою, яка втратила чоловіка. Під час перших зустрічей вона мовчала, не знаходила слів, і здавалося, що будь-які розмови марні. Та минув час — і вона повернулася. Вперше відкрилася, поділилася своїм болем і планами на майбутнє. “Їй потрібен був час, аби усвідомити втрату й зрозуміти, що мені можна довіряти”, — додає пані Надія.

“Це не просто допомога, це шанс повернути надію”

Одна з найемоційніших історій для Надії — повернення з полону сина літньої жінки. Вона виховала двох синів, і обидва стали на захист України. Молодший під час служби потрапив у полон. Для матері це було страшне випробування: невідомість, очікування й постійне відчуття безсилля. Вона не знала, куди звертатися, як правильно подати заяви, як оформити документи. 

Фахівчиня Надія Брицька допомогла жінці пройти весь шлях: підготувати документи, звернутися до Координаційного штабу та подати необхідні заяви. Саме завдяки цій підтримці сім’я отримувала офіційну інформацію і не залишилася сам на сам зі своїм розпачем. Згодом надійшла новина, що чоловік перебуває у полоні, і ця інформація була підтверджена Міжнародним комітетом Червоного Хреста. Через певний час, у рамках домовленостей про обмін, він повернувся додому. 

"Вона дякувала, дякувала і ще раз дякувала, — згадує пані Надія. — У ті хвилини я зрозуміла, що наша робота справді потрібна, бо не кожна людина, особливо старшого віку, може самостійно впоратися з усіма тими новітніми процедурами, електронними заявами й довгими бюрократичними квестами. І тоді фахівець поруч — це не просто допомога, це шанс повернути надію. Коли чоловік повернувся, громада зустрічала його, як героя", — розповідає фахівчиня.

"Ця робота вимагає серця"

Про свою роботу пані Надія говорить із захопленням — посада фахівця із супроводу стала продовженням її професійного зростання, жінка використовує свій досвід роботи у соціальній галузі й знає, де шукати нові знання. На її думку, фахівець із супроводу ветеранів має бути стресостійким, вміти слухати й знаходити спільну мову з різними людьми: "Юридичні та психологічні знання допоможуть, але головне — щоб ти був людиною, якій можна довіряти. Ця робота вимагає серця".

Вона знає кожну історію поіменно й щиро радіє навіть найменшим добрим новинам від людей, яким допомагає. У неї практично немає вихідних і робочих годин — завжди готова вислухати, підтримати, знайти рішення. Коли ж у відповідь чує “дякую”, розуміє: усе недаремно. “Я завжди кажу: ми поруч, ми разом. І навіть якщо я не знаю відповіді просто зараз, я її знайду, бо головне, щоби ветеран відчув: він не один”.

Як знайти свого фахівця із супроводу?

Знайти свого фахівця із супроводу ветеранів та ветеранок можна у Ветеран Pro, для цього:

• увійдіть у Дія > Сервіси > Ветеран Pro > Пошук фахівця
• введіть область, громаду для пошуку або прізвище та ім’я фахівця, якщо хочете обрати конкретного
• натисніть Застосувати

Фахівець із супроводу —  один із флагманських проєктів Міністерства у справах ветеранів України, що реалізується на виконання Стратегії ветеранської політики та у межах Національної стратегії зі створення безбарʼєрного простору в Україні на період до 2030 року ухваленої за ініціативи першої леді України Олени Зеленської.

Спілкувалася Ярина Корнієнко