Всеукраїнський патріотичний забіг з легкої атлетики в пам’ять про загиблих воїнів "Шаную воїнів, біжу за героїв України" закладає щорічну традицію вшанування пам’яті захисників Вітчизни, які віддали своє життя у боротьбі за незалежність і територіальну цілісність України.
Багато сотень осіб зареєструвалися, щоб вкотре вшанувати пам’ять про побратима чи посестру, батька або мати, сина чи доньку, чоловіка або дружину, які більше не матимуть можливості пробігти під блакитним небом України через жовті поля пшениці, але вони назавжди залишаться у пам’яті нашого народу національними героями. Усі учасники забігу долатимуть дистанцію у два, п’ять чи десять кілометрів, а на їх номерах буде вказано ім’я полеглого захисника або захисниці у пам’ять про яких учасник здійснюватиме забіг. Учасники, які подолають дистанції першими будуть відзначені призами, але головною метою забігу є не перше місце, а гідне вшанування пам’яті тих, хто віддав своє життя за Україну. Можна вважати, що це буде забіг переможців.
Під Києвом забіг стартує від Національного парка Межигір’я Вишгородського району 26-го вересня о десятій. В цей же день і час забіги відбудуться у Луцьку, Чернігові, Черкасах, Ужгороді, Львові. Братимуть участь члени родин загиблих, ветерани, волонтери, небайдужі громадяни.
Задається, прийшов час просто піти і підтримати або бодай у цей час подумати про тих хлопців та дівчат, чоловіків і жінок, які бігтимуть за близьких своїх людей, яких більше ніколи не побачать, яких цінували, любили і їх втрата стала тим смутком на все життя, який не заслониш і тисячами позитивних подій. Вони були, жили, а зараз їх нема серед нас. І одна з небагатьох можливостей відчувати, що вони поруч - це пробігти з іменем загиблого бійця. Кожен з них віддав своє життя захисника Вітчизни у різних обставинах і не обов’язково геройських, бо війна це набагато ширше ніж жорстокі бої, це і смуток від втрати окупованих територій, і радість перемоги, і біль від загибелі побратимів. Але всі полеглі воїни для нас герої, бо ворог відчув, що просуватися далі українською територією, якщо не вірна смерть і поразка, то велика небезпека. Фізична і незрима присутність наших бійців-оборонців стримала агресора від широкого фронтального наступу на Україну у складний для неї період розвитку.
Український захисник бився скільки міг і готовий був віддати і віддавав усе, що мав найціннішого – своє життя. Але кожен боєць розумів, що він у смертельній битві за ще більші цінності – своїх дітей і рідну Батьківщину. Тож варто згадати кожного з наших полеглих героїв у такий спосіб. Кожен з них наче пробіжить свою дистанцію забігу, і в цей час незримо буде поруч з нами. Насправді, це забіг на дистанцію довжиною у життя.
Джерело: Обозреватель