портал в режимі тестування та наповнення
  • A-
    A+
  • Людям із порушенням зору
Пошук
Шукати на порталі
або
серед нормативних актів

Про Заступника Міністра у справах ветеранів з питань медичного забезпечення, реабілітації Оксану Гаврилюк

опубліковано 14 березня 2019 року 14:30

Гаврилюк Оксана Василівна – заступник Міністра у справах ветеранів з питань медичного забезпечення, реабілітації, психосоціальної адаптації та забезпечення прав на оздоровлення.

Оксана Гаврилюк – полковник запасу ЗСУ, з 2015 по 2017 роки служила в Збройних силах України, начальник управління комунікації та преси Міністерства оборони України, в 2017-ому заступник Командувача АТО. Учасник бойових дій.
Активно займається громадською діяльністю, зокрема, є Головою Правління благодійного фонду «Інформаційно-координаційний центр», Головою спілки «Дім ветерана», співорганізатором Міжнародного волонтерського та ветеранського форуму «Там, де ми - там Україна!», учасником проектного офісу зі створення Міністерства у справах ветеранів та робочої групи зі створення Громадської Ради при Міністерстві у справах ветеранів.
Крім того Оксана Гаврилюк є упорядником фотокниги «Через війну. Погляд волонтера», співавтором та координатором соціальних проектів «Коли закінчиться війна», «Обличчя миру», «Піски. Підірваний світ», медіа-експертом офісу координатора проектів ОБСЄ в Україні, координатором експертної волонтерської ради при Голові ВР України.


❗️ Мотивація прийти в команду Мінветеранів.

Так чи інакше я займалась проблемами ветеранів задовго до створення Міністерства у справах ветеранів. Важко визначити момент, з якого все почалося. Можливо, з того часу, коли я виконувала обов’язки заступника командувача АТО. Тоді я змушена була у ручному режимі розв'язувати актуальні проблеми наших звільнених у запас військовослужбовців. 
Згодом, в рамках Інформаційно-координаційного центру, почала займатися напрямком героїзації армії, добровольців, ветеранів, вшануванням пам’яті. Тоді, під час багатьох презентаційних акцій нашої книги «Через війну. Погляд волонтера», ми зіткнулися з серйозними проявами ПТСР та різноманітними методами його профілактики.
Тому початок роботи у волонтерському проектному офісі по створенню Міністерства у справах ветеранів – був логічним кроком у моєму житті. За час роботи там, ми змогли напрацювати чимало нормативних документів, проаналізувати низку ключових проблемних моментів, врахували досвід західних країн-партнерів. Коли ми розпочали актуалізацію та популяризацію ідеї створення Міністерства, побачили, що її прибічників дуже небагато, навіть серед ветеранів. Я пам’ятаю наші перші регіональні поїздки. Проте, через кілька місяців, під час організованого моєю командою, Міжнародного волонтерського та ветеранського Форуму «Там, де ми – там Україна», ми вже обговорювали з ветеранами та представниками влади не стільки доцільність створення Міністерства, скільки конкретні механізми діяльності, функціонал та напрямки співпраці із різними цільовими групами.

❗️ Першочергові плани, задачі які перед собою ставить заступник Міністра на займаній посаді.

 Головний принцип, яким я керуюся, працюючи зараз у цій сфері, простий і дуже важливий: «Нічого для нас, без нас». Це означає, що жодне рішення, яке не було розглянуте у ветеранському середовищі, не може бути ухваленим. Якщо говорити конкретніше, то результатом роботи нашої спільної команди я бачу наступне:

☑️ Перше, створення єдиної бази даних та електронної системи управління всіма процесами пов’язаними із реалізацією запитів ветеранів, членів їхніх родин та родин загиблих. 
☑️ Друге, поширення результативного досвіду створення ветеранських хабів/ «Домів ветерана» по всіх регіонах, як базового центру надання повного комплексу послуг ветеранам. 
☑️ Третє, створення ефективної, реально дієвої системи психологічної адаптації ветеранів. 
☑️ Четверте, запровадження ефективних адаптаційних програм для тих хто переходить з категорії дійсного військовослужбовця до категорії — ветеран. 
☑️ П’яте, створення системи ефективної та доступної медичної реабілітації для ветеранів, членів їхніх родин, сімей загиблих. 
☑️ Шосте, завершення розробки комплексу заходів щодо вшанування пам’яті полеглих героїв та героїзації армії та ветеранів в цілому та максимально швидка реалізація цього. 
☑️ Сьоме, впровадження програм, за якими ветерани зможуть отримувати додаткові знання та навички, міняти чи підвищувати свою кваліфікацію. Це допоможе в їхньому працевлаштуванні чи створенні власної справи.

❗️ Результат, якого бажає досягти у своєму напрямку діяльності.

Я хочу, щоб вже найближчим часом ми змогли побачити результат нашої роботи щодо ресоціалізації ветеранів. Я хочу, щоб людина у формі, прямуючи вулицею, отримувала підтримку та вдячність від людей, які оточують, пересічних громадян. 
Разом з тим, я розумію, що війна ніколи не зникне з сердець наших побратимів, але я сподіваюсь, вони із розумінням будуть відвідувати індивідуальні та групові психологічні консультації. Після цього вони зможуть спокійно працевлаштуватись, чи зайнятись власною справою, таким чином забезпечити себе та свою родину. Я хочу бачити значно більшу кількість ветеранів в органах державної влади та управління. Адже вони як ніхто розуміють, що таке патріотизм, обов’язок та відповідальність.

❗️ Особистий досвід, проекти, які вже реалізовані і які зможуть допомогти працювати далі, тепер вже в Мінветеранів.

 Коли ми займались лише актуалізацією створення Міністерства у справах ветеранів, було чітке розуміння, що основною рушійною силою змін стануть саме ветерани. Звісно, ми можемо і маємо розраховувати на досвід та підтримку західних партнерів, уряду, але базою для відповідних реформ стануть самі ветерани та ветеранські організації.

❗️ Особистий досвід, проекти, які вже є і які зможуть допомогти працювати далі, тепер вже в Мінветеранів

 Проект, яким я насправді пишаюся – це створення в Житомирі «Дому ветерана». Це специфічний ветеранський простір, створений ветеранами, для ветеранів. Я переконана, що цей проект має бути наповнений змістовною активністю та масштабований по всій Україні. Діалог між владою та ветеранським середовищем, який ми започаткували в межах Міжнародного волонтерського та ветеранського форуму «Там, де ми – там Україна» - також має бути підтриманий та розвинений. Впевнений, що цей формат є надзвичайно ефективним для обговорення проблем та пошуку шляхів їх вирішення. Ну і звісно, проекти з героїзації та вшанування пам’яті, які ми опрацьовували в рамках Інформаційно-координаційного центру – це те, що вже сьогодні може бути застосовано по всій Україні. Зокрема, я пишаюся нашим проектом «Обличчя миру», зміст якого – перенесення мешканців мирних міст у реалії бойових дій, нагадування суспільству про ціну, що платить держава за свою незалежність. Завдяки цьому проекту світлини українських бійців у повний зріст з’явились на станціях київського метрополітену, зупинках громадського транспорту в Житомирі, вулицях в Дніпрі, владних коридорах Верховної ради, Кабінету міністрів, Адміністрації Президента, низки обласних державних адміністрацій.